<--Назад

На пiвночi, поблизу мiста Макапа, країну перетинає екватор, а на пiвднi, поблизу найбiльшого мiста країни Сан-Пауло, - тропiк Козерога. Зi сходу на захiд Бразилiя простягається на 4.319,4 км, а з пiвночi на пiвдень - 4.394,7 км.

Бразилiя межує з дев´ятьма країнами: на пiвночi - з Гвiаною, Венесуелою, Колумбiєю, Сурiнамом та Французською Гвiаною; на пiвднi - з Уругваєм, Парагваєм та Аргентиною, на заходi - з Перу та Болiвiєю. Еквадор i Чiлi - єдинi країни Латинської Америки, що не мають спiльних кордонiв з Бразилiєю. На сходi країна омивається Атлантичним океаном. Протяжнiсть океанського узбережжя складає 7.367 км.

П´ять районів Бразилії

Північ

Штати: Амазонас, Пара, Акре, Рондонія, Рорайма, Амапа і Токантінс.

Північний район охоплює, головним чином, басейн ріки Амазонки, а на його території широко розкинулись густі тропічні ліси. Ріка Амазонка перетинає район з заходу на схід, де впадає в Атлантичний океан. Тут є й інші великі ріки (Мадейра-Маморе, Токантінс, Шінґу, Тапажос, Ріо-Неґро та інші). У цьому районі знаходиться найбільший у світі прісноводний резервуар - 1/5 всіх світових запасів. Двоє головних міст півночі - Манаус, столиця штату Амазонас, та Белен, столиця штату Пара.

Від часу його відкриття, басейн Амазонки завжди приваблював європейців своїми природними багатствами. Однак, до середини XIX століття економічне майбутнє півночі лишалося під питанням. Бум на Амазонці був пов´язаний зі зростаючим попитом на каучук у кінці XIX століття. У період з 1850 по 1910 роки населення тут зросло більш ніж у шість разів, а доходи - у 12 разів. Згодом ринок каучуку занепадає.

Зацікавленість мінеральними ресурсама та сільськогосподарським потенціалом в районі Амазонки знову пробудился у 1960-1970 р.р. Зміни у законодавстві стосовно створення концесій з експлуатації копалень та можливості створення державними компаніями спільних з іноземними фірмами підприємств призвели до пожвавлення розробки природних ресурсів регіона. Уряд субсидіював ряд проектів заселення півночі, з тих міркувань, що малонаселені райони Амазонки являють собою чудову можливість для розселення голодуючих селян з північного сходу країни.

Заходи уряду, спрямовані на сільськогосподарське освоєння району Амазонки, завдали місцевій екології відчутних збитків. В результаті здійснення економічних проектів та активної міграції населення, яка відбулась у 70-і роки, ліси були знищені на площі близько 350.000 квадратних кілометрів. Випалювання лісу під посівні площі перетворилось у загальносвітову проблему. У зв´язку з цим уряд вжив ряд заходів для контролювання подальшого економічного розвитку цього регіону. Було призупинено офіційне кредитування скотарства та сільськогосподарських проектів, заборонено експорт деревини. З 1989 року удвічі скоротилась вирубка лісу і, таким чином, вдалося зберегти 91,5% амазонських лісів. У наш час до захисту лісів Амазонки залучені супутники, а зусилля всередині країни підсилюються ззовні міжнародною спільнотою у рамках пілотної програми з охорони тропічних лісів Бразилії.

Північний схід

Штати: Марань´яо, Піауї, Сеара, Ріо-Ґранде-до-Норте, Параіба, Пернамбуко, Баія, Алаґоас та Сержіпе.

Багато земель цього району, де мешкає майже 30% населення Бразилії, страждає від хронічної посухи. Разом з тим, тут приховані величезні економічні можливості, наприклад, виробництво нафтопродуктів. За сприяння Управління з розвитку північного сходу, федеральний уряд приділяє особливу увагу цьому району, виділяючи на його розвиток значні фінансові ресурси. Здійснення цієї політики вже дало успішні результати.

Пернамбуко і Баія були першими культурними цетрами країни у колоніальний період, продовжуючи справляти великий вплив на культуру Бразилії до тепер. Тут було започатковано все, що вважається типово бразильським: музика, фолкльор, кухня і народні традиції. Два найбільші міста північного заходу - Ресіфе і Салвадор.

Південний схід

Штати: Ріо-де-Жанейро, Сан-Пауло, Мінас-Жерайс та Эспіріто-Санто.

Високорозвинені у промисловому аспекті області довкола міст Сан-Пауло, Ріо-де-Жанейро та Бело-Орізонте утворюють головний економічний стрижень Бразилії. У цьому районі зосереджена значна частина населення країни. Область багата корисними копалинами, а її сільське господарство, найпередовіше у країні, постачає каву та зернові культури на експорт, а також виробляє свіжі та перероблені продукти, молоко і м´ясо для внутрішнього споживання.

Тут мешкає 42,5% населення країни. У структурі бразильского ВВП на долю південного сходу припадає 59,41%.

Сан-Пауло - найкрупніший промисловий центр Бразилії, де створюється 37% ВВП країни.

Південь

Штати: Парана, Санта-Катаріна і Ріо-Гранде-до-Сул.

Це також високорозвинутий район Бразилії, де зберігається здорова рівновага між сільським господарством і промисловим сектором. На південь простираються розлогі рівнини - "пампасами", типовою фігурою яких являється "ґаушо" - бразильський різновид північноамериканського ковбоя. На заході, на кордоні між Бразилією та Аргентиною, знаходиться водоспад Іґуасу. Менш, ніз за 20 км від нього на ріці Парана, що є кордоном між Бразилією і Парагваєм, працює велика ГЕС Ітайпу. Найбільше місто цього району - Порто-Алегре, столиця найпівденнішого штату Бразилії Ріо-Ґранде-до-Сул.

Центральний захід

Штати: Мато-Ґроссо, Мато-Ґроссо-до-Сул, Ґойас, Токантінс і Федеральний округ.

Вкритий широкими плоскогір´ями і пасовиськами, цей район переживає період бурхливої урбанізації. Для тропічного клімату центрального заходу характерні періоди дощів улітку. Основою економіки району є сільскогосподарське виробництво. Тут зосереджене найбільше у країні виробництво сої, сорго та соняшника. Центральний захід займає друге місце в Бразилії за виробництвом рису і третє за виробництвом кукурудзи. Окрім цих культур, тут вирощують найбільше поголів´я великої рогатої худоби у Бразилії, що налічує близько 50,7 млн. голів. Тут все ще багато малонаселенних районів. Хоч і досі це один з найізольованіших районів країни, за короткий час тут відмічено стрімке зростання сільськогосподарського виробництва і поява нових галузей промисловості. У цьому районі знаходиться столиця країни - Бразіліа, заснована у 1960 році. Спеціально для индіанських племен, що традиційно проживали на цій території, федеральний уряд виділив великі ділянки землі під резервації. Також у цьому районі знаходиться справжня райська територія болотиста місцевість Пантанал Мато-Ґроссо.

<--Назад